Котюня~

Часом просто появляється бажання зробити пару фотографій своєму котєйці)))
Ніколи не думала, що мій кіт любить черешні...
Цим ми подібні)))
Бо черешня ет моя любофь (після яблук звичайно))))

@темы: фото, кот, мое, котюня, багатоКоксанебуває, Кокс, фотосессия

---

SM Rookies

Мені здається, що цих фоточок бракувало тут)))
+ щось замало Рукісів в моєму житті стало)))
Тому сьогодні в мене Рукісовечір)))
А якщо точніше, то ХанТено і ЮТейоно вечірок вийшов)))

@темы: Yuta, Ten, Hansol, smrookies, Taeyong, nct, вечірвдався, деньбезрукісівнедень, длядуші

---

Ранку~

Кажуть, що ранок добрим не буває...
А хоча~
Якщо ранок починається о 12:00, то щей як буває)))

@темы: happy, morning, ранок, ня, ранокдобримнебуваєчашкакавипомагає, тоталіхеппі, chu

---

Bek in Wonderland)))

От обожнюю я Алісу в Країні Чудес)))
Книжку можна розбирати до найменших цитат)))
Сумніваюсь, що я знайду ще якусь історію, яка буде настільки близька мені)))
Перечитувати дві частини по надцять раз і на різних мовах, переслуховувати аудіокнигу, а ще передивлятись мультфільм, балет і кіно для мене стало звичкою)))
Щось аля заспокійливе, а можливо вже навіть як наркотик)))
Хочеться стати тою Алісою, якій все, що потрібно було зробити, це повірити в кілька чудес)))
Перше з яких "Коти вміють посміхатись")))

і тут я залумалась

Аліса ж лоліта???)))
Щось є в ній від лолі)))
Тепер я зовсім непроти бути лоліткою)))

@темы: favorite, inspiration, book, aliceinwonderland, bestofthebest, трішкиАліси

---

ня~

Гиииии
йоооооой
як я давно нічого не тойво на дайріку..
ляляляляля
я просто залишу цю картиночку тут)))
Ібо життєва штука)))
+ я знову забула як вставляти картинку... чи не забула...
пумпурум

@темы: kawaii, nya, дівчинкахомка, життявонотаке, пронаболівше, хом*ячок, чвак, щочки

---

The diary of teenager

Урааа~ я таки закінчила цей фік)))
Почала зимою, а закінчила навесні)))
Буває))
Фанфічег по ЮТейонах (не зовсім по ЮТейонах, ібо він по ТеЮтах) написаний спешіал фор ю)))
Тобто фор Сакура))))
Ня~
Я вже мала одну спробу написання фіку для тебе про ЮТейонів і вирішила зробити ще одну)))
Надіюсь, ти оціниш)))
фоточку, яка б підходила сюди, я так і не знайшла...

Part 1

Кожен день здається каторгою. Просинатися з думкою, що хочеш здохнути, лиш би не йти в школу, є звичним для Юти. А причиною такої думки слугує хвороба одного з вчителів. І не через те, що Юта любить цього вчителя чи щось в такому роді, а через те, що він класний керівник 3-3. І шкільним комітетом було вирішено на час його відсутності з'єднати цей клас з класом японця. Можливо Накамото би й пережив цю подію, але це клас в якому навчаються Тейон, Дойон, Марк і ще кілька найвідоміших хуліганів. Якщо Дойон був просто хитрожопим і язикатим, то Марк і Тейон були ходячими проблемами. Там де вони появлялись зразу починався хаос. Юта був присутнім під час одного такого "розбору польотів" і більше такого бачити він не хотів. Бо його вуха мало не скручувались в трубочки від кількості матів, а очі ледь не кровоточили від різних некультурних жестів.
Вони були типовими бед-боями по яких тащились всі дівчата школи. Тейон був справді симпатичним хлопцем і талановитим танцюристом. Але це не заважало йому бути розпіздяєм по життю і головним болем всієї школи. А Марк... Взагалі не ясно, що він робить в 3-3 класі. Але ясно те, що шило в його жопі доведе хлопця далеко. А точніше вже довело. Довело до однокласника Юти, до Джонні. Тому занадто активного Марка є кому контролювати. А Тейон поки сам по собі. Не раз буває йде собі по коридору, пиздець пафосно, довкола нього дівчата мало не мліють, а йому пофіг, навіть уваги на них не зверне. Є багато пліток в школі. Одні про те, що в нього вже є дівчина, інші про те, що він по хлопцях, є ще варіант, що він син крутого мафіозі і в нього вже є наречена по контракту. Варіанти, що йому просто на всіх начхати і, що йому не подобаються дівчата зі школи, навіть не розглядаються. Ну, а чо. Побільше екшену. Бо життя учнів таке нудне і одноманітне.
Якщо вертатись до Юти, який все ще встає з ліжка, то його бажання здохнути нікуди не ділось, а навпаки посилилось. Проте нічого не поробиш, "долг зовет". З такими думками японець пішов збиратись в школу.
Підходячи до величезної трьох поверхової новенької тюрми, оточеної зеленими деревами, Юта все більше хотів дати задній хід, але виходу не було, тому він, зжавши кулаки, пройшов в браму школи. Коли Юта практично дійшов до парадних дверей, його збили з ніг якісь нарвані дев'ятикласники і побігли собі далі. Юта починає збирати розкидані книжки і листочки та раптом помічає, що хтось спустився до нього і вирішив йому допомогти. Він бачить красиву руку з безліччю всіляких браслетів і феньок на ній, що протягує йому пару зошитів і листочків. Підводячи погляд на свого помічника Юта, що був вже готовий сказати "Дякую", так і завмирає з відкритим ротом. Адже його речі йому протягує Тейон. Той самий з 3-3, той самий хуліган. Юта в поспіху забирає свої речі з рук Те, запихає їх собі в сумку, швидко підривається і, вже на ходу, кричить "Дякую", залишаючи Тейона в повному шоці. "Що з цим хлопцем не так? Може він теж мій фан?" - хмикає кореєць. Проте на губах в нього появляється ледве помітна посмішка. Він не проти таких фанів.

Part 2

Після такої неочікуваної зустрічі Юта влітає в кабінет, акі дєман, ледве не збиваючи з ніг Дженно, який знову підзавис на якійсь мусі або точці на стіні. Що цей мєлкий робить в 3-1 класі, японець теж не розуміє. Проходячи далі по кабінету, бачить групку своїх друзів і вона чомусь підозріло збільшилась.
Найближчими друзями Юти були Хансоль і Тен. Відома на всю школу пара. Відомі вони були своїми ніжними і вже достатньо довгими стосунками. Плюс, дуже гармонійно вони виглядали разом: високий і сильний Соль і маленький та милий Тен. «Чітапончик», як любив його називати Юта.
Також хорошими друзями Накамото були Дже і Джонні. Дже - наймолодший в їхній компанії і Джонні - староста класу та паралельно з тим президент учнівського парламенту. На тому все. Більше близьких друзів у Юти не було. А зараз за партою сиділо 6 людей. Не порядок. Підійшовши ближче, Юта зрозумів завдяки кому його компанія стала більшою. ХанТени сиділи на одному кріслі, адже таєць зміг комфортно влаштуватись на колінах свого хлопця. Джонні і Джехьон теж займали по одному кріслу, але сиділи вони не самі. В кожного на колінках грілось ще по одній тушці. В Джонні - Марк, а в Дже - Дойон. Якщо з Джонні і Марком все ясно, бо зустрічаються вони вже 2 роки, то Дже і Дойон стали сюрпризом.
Шокованого Юту першим замітив Тен, який зразу тицьнув свого хлопця щоб той теж подився на японця. І так великі очі Юти стали ще більшими. Через пару секунд на Юту звернули увагу і ДжеЙони, і ДжоМарки. Останній почав ржати, за що зразу отримав ляща від старшого. Дойон ж не розгубився, а просто привітався і представив себе, потиснув руку Юті і назад шльопнувся в руки до Хьона. "Вау", - тільки і міг вимовити Юта. "Привикай", - вставши з колін Соля, сказав Тен.
Продзвенів дзвінок. Коли всі сіли на свої місця, японець зрозумів, що його трохи киданули, бо всі розбіглись по парочках, а він залишився один, так ще й без книжки, бо здебільшого їх носив Дже. Змирившись з своєю участю бути покараним вчителем з економіки, він дістав свій зошит і ручку та приречено поклав голову на парту. Через деякий час двері з шумом відкрились і в клас зайшов хтось з учнів, що запізнились. Почувся тупіт чужих підошв об підлогу. Кроки приближались до парти Юти. А через пару секунд біля Накамото з великим шумом звалилась чиясь тушка. Новий сусід по парті почав діставати свої речі з сумки, що супроводжувалось шорохом, стуком, тріском і іншими звуками.
Юта хотів заспокоїти свого нового сусіда, тому підняв голову щоб зробити зауваження, та вже вдруге на сьогодні так і завмер. Біля нього всівся тойсамийТейон. Буркнувши "Тихше", Юта знову приклався до парти головою. Шум зник. От і добре.
Вчитель зайшов в кабінет і почався урок. На двадцятій хвилині уроку прозвучала ця фраза "Відкрийте книжки на 47 сторінці". І що прикажете відкривати Юті, який сьогодні без книжок і без напарника? Та раптом він відчув чиєсь дихання в себе на шиї. Швидко повернувши голову, Юта опинився ніс до носа з Тейоном.
- В принцеси немає книжки? - з смішком спитався Тейон.
- Яка різниця. І взагалі, я тобі не принцеса, - відмахнувся Юта, хоча був достатньо шокованим таким звертанням.
- Принцеса ображається? Так є книжка чи нема?
- Та яке тобі діло до того, чи є в мене книжка? В мене її нема. І що тобі це дало? Такі як ти все одно не носять книжки. - роздратувався японець.
- О, так ти принцеса - хом'ячок. Класно. Є в мене книжка. Я тобі позичу. Бо негоже принцескам тяжке носити.
- Я не принцеса! - крикнув на весь клас Юта. Усі моментально повернулися до їхньої парти.
- Перепрошую, - промямлив Накамото.
- Я зрозумів - не принцеса ти. Навіщо зразу кричати? - сказав Те.
- Так до тебе ж з першого разу не дійшло, - булькнув Юта.
- Вибач. Я зрозумів свою помилку, - продовжив Тейон, - ти принцеса тільки для мене, тому при всіх я тебе так не називатиму, - на саме вушку прошепотів це кореєць, після чого легенько прихватив його зубами.
- Ааа! Що ти робиш? - заверещав Юта.
- Молоді люди, на вихід. Вирішуйте свої проблеми за межами цього класу. А то перетворили урок на балаган. - висказався вчитель. Юта почав повільно збирати свою сумку, відчуваючи на собі погляди всього класу. Піднявшись з-за парти, він встав як вкопаний. Тейон, який вже готовий був звалити з цього кабінету, але побачивши те, в якому ступорі був Юта, схватив його за руку і потягнув на вихід.
В спину їм було чути оплески від ХанТенів, улюлюкання ДжеЙонів і ржач Марка за яким послідував смачний лящ і Маркове "хьон~".
Витягнувши Накамото на коридор, Те з сильним грюком захлопнув двері.
- Пішли. - повернувся до Юти Тейон так і відпустивши його руку.
- Я нікуди не піду, - відповів японець почуваючись вкрай некомфортно.
- А що ти будеш тут робити? - припіднімаючи одну брову, запитує Те.
- Постою під кабінетом, а коли урок закінчиться, вибачусь перед вчителем. Тобі б я радив зробити те саме.
- Пфф. Не збираюсь. І тобі не дам. - сказав Тейон і потягнув Юту по коридору в напрямку актового залу.
- Еееей! Куди ти мене тащиш? Не можна полегше, - почав кіпішувати Накамото.
- Вибач, принцеска, але по-іншому ти з місця не зрушишся. Можу хіба ще на руки взяти і так понести.
- Я нормально ногами можу дійти. - надувся Юта.
- Тобто те, що ти принцеска тебе більше не хвилює? - хіхікнув Те.
- Хвилює. Але мені мама казала, що, коли спілкуєшся з дурними, треба робити вигляд ніби ти погоджуєшся з ними і тоді вони швидше відстануть. - відповів Юта, коли вони вже підійшли до актового залу. Почувши ці слова Те смикнув руку Юти на себе і притиснув його до дверей в зал, паралельно відкриваючи замок ключем.
- Що ти робиш? І взагалі звідки в тебе ключі від актового?
- В мене є ключі від всіх кабінетів в цій школі. Секретарка занадто помішана на мені. Відповідно, вона готова на все лише за невеличкий прояв уваги в її сторону. Я класний. Пра? - відчинивши двері і запхавши Юту всередину, сказав Те.
- Я навіть не хочу думати, що ти з нею робив за одну в'язку ключів. Уууу. Жах. - скривився японець.
- Ха. Нічого особливого, - пропихуючи заторможеного Юту далі в зал, відповів Те.
- Та ти напевно з нею той-во, - зніяковів Накамото.
- Той-во - це що? - підійшовши в притик до червоного як буряк хлопця, спитав Лі.
- Ну, той-во. Ти розумієш, що я хочу сказати. Не змушуй мене говорити такі слова. - пискнув Юта.
- Я справді не розумію. Скажи сам. Я не думаю, що для тебе проблема сказати чим ми займались. Ну? - ніжно гладячи шию японця, на саме вушко шепотів кореєць.
- Не збираюсь я такого говорити. І перестань мене чіпати, – фиркнувся Юта.
- Тоді я сам тобі розкажу. Спершу, я підійшов до неї з-за спини так само, як зараз до тебе. Я поклав свої руки їй на талію і плавно повів їх вниз до округлих стегон, – всі свої слова Те супроводжував ласками, які описував. - А знаєш що? Твої стегна кращі. Потім я цілував її шию. В неї жахливо солодкі парфуми, твої набагато приємніші, – сказав Те провівши носом по венці на шиї.
- Ти можеш не показувати цього всього на мені?
- Ти ж навіть слова проти не сказав. Чи ти продовжуєш слідувати настанові твоєї мам, не перечити дурному мені? – прижимаючи Юту до себе спиною, спитав Те.
- Звідки я можу знати, що в тебе в голові? Може ти хочеш мене обікрасти або побити, або душити зараз почнеш? Тому я стараюсь не рухатись, відкладаючи свою смерть, – назвав кілька варіантів японець вже самостійно прижимаючись до шкільного бед-боя номер один.
- Навіть так. А такий варіант як «Тейон-а, я хочу щоб ти мене обняв сильніше і поцілував» не підійде? – запропонував Те, ніжно гладячи щічку Юти.
- Хммм. Цікавий варіант. Але він здається найменш ймовірним, – промовив японець.
- Найменш ймовірним? Зараз провіримо, – сказавши це, Тейон розвертає Юту до себе і затягує його в поцілунок, на який зразу отримує відповідь.
Поцілунок не триває довго, бо лунає дзвінок і коридори школи заповнюються учнями.
- І що це було? - ще червоніший ніж був, Юта запитує в Те.
- Ммммм. Поцілунок? Ти ніби розумний, а таке дурне питаєш...
- Нічого не дурне... І взагалі. Ти вважаєш що це нормально? - пискнув японець.
- А шо нє? Тебе ніхто не примушував ти сам. Я тобі подобаюсь, ти теж нот бед. Чому б і ні?
- Тобто нот бед? Я нот бед? Та я пьорфект. Ти, блін.
- Принцеско полегше. Окей. Ти дуже навіть гуд. І до речі, мені приємно, що ти не відмовляєшся від того, що я тобі подобаюсь.
- Ну, ти не настільки поганий як спершу здається, - бурмоче під ніс Накамото.
- Бо я абсолютно не поганий. Я няшка. Йопта.
- От в тому то й річ, що "йопта". Давай випихатись звідси, а то так і просидимо всю велику перерву тут і не поїмо. Там мої друзі мене вже чекають. Я пішов, - сказав Юта і вже розвертався, як Те схватив його за руку і притиснув до себе.
- Вони тепер мої друзі теж. Плюс, там Дойон з Марком теж будуть, отож я йду з тобою, - поставив перед фактом Те.
- Ох, роби що хочеш, але пішли вже звідси, - Юта забрав свою руку і збирався все-таки вийти з залу, але його руку знову було перехвачено.
- Ну, що ще? - розгнівано кинув Юта. На що його швиденько прижав до себе Тейон і чмокнув в губи.
- Тепер нічо. Пішли в твою їдальню.
- Ура. Пішли. Тільки ти той... Руку відпусти мою.
- Неа. Так підемо.
Юта вирішив знову згадати настанову своєї мами про дурних і те, що їх тре слухатись. Тому поплівся за Те без жодних питань. А насправді йому самому було приємно отримати такий прояв уваги від тимчасового однокласника.

Part 3

Їдальня. Як завжди багато людей, шум, крики і задуха, а ще приємний запах булочок пробивається за смородом старих шматок, якими витирають столи. Коли вони зайшли в омріяну Ютою їдальню на них таращились всі. От справді сиділи вилупивши зінькі і тичили на них. Стояла гробова тишина і тільки одне Маркове "Ууууууу~" можна було почути і то, воно швидко припинилось, адже молодшому прилетів підзатильник від Джонні. Юта так і стояв би на місці або взагалі вибіг, але Тейон впевнено потягнув його в середину.
- Може все-таки відпустиш руку? - практично благав Юта.
- Неа. Хай всі бачать, що ми разом.
- Ми разом?? Ииии.
- А, ну, та. Забув сказати. Ти тепер мій хлопець.
- Ти нормальний?! - крикнув японець на всю їдальню, чим знову привернув увагу учнів, які тільки вийшли зі ступору.
- А не видно?
- Так от і видно, що ненормальний, - практично шипів Юта.
- Принцеса, заспокійся. Тепер тебе ніхто чіпати навіть не посміє. Ти ж хлопець тогосамогоТейона.
- До мене ніколи ніхто не ліз, поки ти не появився. А навіть якщо лізли, то проблеми я вирішував самостійно.
- Ага. Самостійно. Хансоль, пам'ятаєш, як ми ходили розбиратись з дев'ятикласниками, бо ті вкрали рюкзак Юти-хьона? Ото було весело, - дуже "вчасно" вставив Тен, який разом з Хансолем тільки зайшли в їдальню і підійшли до друзів привітатись. - Тому, Те-хьон, це дуже добре, що тепер за ним буде кому дивитись, бо я з Солем вже трохи втомились рятувати дупу цього япошки зі всіляких проблем.
- За його дупу можете не переживати. Я буду з нею обережним.
- Я б на вашому місці йому дупу вашого друга не довіряв. А то знаєте як то буває в фанфіках "підійшов, нагнув, вставив і прощай невинність". І в випадку з тими двома нагинати точно буде не Юта, - вніс свою лепту в розмову Дойон.
- Моя дупа? Вставив? Невинність? Нагинати? - з кожним словом обличчя Юти ставало все більш і більш переляканим.
- Як все запущено. Ніби дорослий хлопець, а нічого не знає. Трахнути тебе наш Тейон хоче - проулюлюкав Марк, після чого зразу послідув лящ від Джонні.
- Та йдіть ви, - розгніваний Юта направився в сторону виходу. Вже в дверях його наздогнав Те і схватив за плече.
- А ти в першу чергу відстань.
Тейон зрозумів, що насильно тримати хлопця немає сенсу, тому просто його відпустив.
- Ти не переживай. Просто, мало яка нормальна людина прийме за один день те, що йому подобається хлопець і те, що той хлопець найбільший хуліган школи. Просто дай йому все обдумати, - промовив Тен виходячи з їдальні.
На наступний урок Юта навіть не прийшов, як потім виявилось він відпросився в класного керівника, бо погано себе почував.
На наступний день його знову не було і через три дні, і через тиждень він так і не появився. Пізніше Тен сам підійшов до Тейона і сказав йому, що японець прихворів і можливо наступного тижня вже вернеться до навчання. Поки не було Юти Тейон здружився з ХанТенами і тепер проводив багато часу в їхній компанії і компанії інших друзів. Не раз згадували Юту, але спостерігаючи, як Те реагує на це ім'я, старались уникати любих розмов при ньому.
На третій тиждень Юта теж не явився в школу. А на запитання Тейона "Він все ще хворий? Тен просто пожав плечима. Те вирішив, що якщо однокласник йому допомагати не бажає, то він поговорить з вчителем. Отож на одній з перерв він підійшов до класного керівника і спитався що все-таки з Ютою сталось. Вчитель відповів, що дзвонила мама японця і сказала, що простуда вже пройшла, але він все ще погано себе почуває. Після такої відповіді Тейон, неочікувано навіть для самого себе, запитався адресу Накамото, щоб провідати його.

Part 4

З самого ранку Тейон почувався як на голках, бо навідатись в гості було надзвичайно спонтанним і необдуманим рішенням, але виконати задумане було все ж варто. По дорозі до Юти кореєць вирішив прикупити якихось фруктів і просто нямки. І ось Тейон - одна штука, стоїть під дверима вже 5 хвилин і все не наважується подзвонити. "Я мужик чи не мужик. Що буде те буде", і подзвонив у дзвінок. Двері йому відкрила симпатична жінка середнього віку з милою посмішкою.
- Доброго дня. Я однокласник Юти - Тейон. Я прийшов його провідати. Нам класний керівник сказав, що він хворий, тому я ось прикупив трішки вітамінів - припіднімаючи кульочок, сказав Те.
- О, як неочікувано. Ти проходь. Тейон? Вибач, просто окрім Хансоля, Тена і Джехьона до нього більше ніхто не заходить, ну, ще часом Джонні дзвонить. А тут нове обличчя. І взагалі ти дуже вчасно. Мені потрібно зараз йти, а Юта ще так і не проснувся. Він вже ніби здоровий, але все ще переживаю за нього. Тому, будь так ласкавий, розбуди його і допоможи чим зможеш. Ти вибачай, що тебе про таке прошу, але звернутись справді нема до кого. Ті зараз вчаться, чоловік на робот, та і я мушу йти. А ти, до речі, чого не в школі? - тарахкотіла жінка, щось квапливо збираючи по всій хаті - Ой, я й забула. Ти проходь. Почувайся як вдома. Друзі мого сина для мене теж друзі.
- Немає проблем. Я залюбки посиджу з ним.
- Ох, величезне дякую. Все я пішла. Передаш Юті, що я його люблю і щоб він тебе слухався.
- Гаразд. До побачення.
Закривши за жінкою двері, Те направляється на кухню, де залишає кульочок з фруктами. І направляється в пошуках кімнати Юти. Пошуки не тривають довго, адже кімнат не так аж і багато.
"Ну, удачі тобі Лі Тейон".
Легенько привідкривши двері, він просунув голову в кімнату і побачив велике ліжко на якому преспокійно спав японець. Стараючись якомога менше шуміти, Те пройшов далі, прикривши за собою двері.
Підійшовши зовсім близько, він завмер біля ліжка. Вигляд сплячого Юти змусив Тейона залюбуватись ним, настільки спокійним, милим і красивим він зараз виглядав. А ще трішки кумедним, адже час від часу поцямкував, через що виглядав зовсім по дитячому.
- Який ж ти все-таки красивий, - тихенько шепотів кореєць. Він опустився на килим опиняючись обличчям до обличчя з Ютою.
- Ніби такий серйозний, а в душі ще та дитина. Такий невинний, що моментами я розумію чому ти образився на мене. А ще я розумію чому я сохну по тобі вже пів року. Аж самому смішно робиться. Я бед бой, герой мокрих снів всіх дівчат і навіть деяких хлопців влюбився в тихенького японця. А може ті люди які кажуть, що протилежності притягуються праві?
- Дивлячись на нашу ситуацію вони ще й як праві,- сонно пробурмотів Юта, розплющуючи свої очі.
- О, принцеска вже проснулась. І взагалі ти про що? Тобі щось приснилось? - підірвавшись з місця запитує Те в своїй звичній нахабній манері.
- Нічого мені не приснилось. І взагалі досить прикидатись. От навіщо? Ти ж як їжачок себе поводиш. Ти сам налаштовуєш людей проти себе, хоча не можеш без них, - сівши в ліжку, сказав Юта.
- Я нікого не налаштовую, і взагалі я тебе зараз не розумію.
- Ух, бісиш. Якщо ти думаєш, що я нічого не чув, то май на увазі - Я ЧУВ ВСЕ. Тяжко спати, коли тобі на вухо щось бубнять. Плюс, ти двері трохи голосно закрив.
- Ти хочеш щоб я звалив... Так? - вже готовий піти геть, сказав Те.
- В мене є трішки інше бажання. Ти прийшов провідати хворого, тому ти маєш виконувати мої побажання. Отож, підійди сюди, - Те зробив несміливий крок в сторону Юти, - ще ближче. Та підійди ти вже, я тебе не з'їм і не вдарю. Ну?
Набравшись смілості Тейон підійшов до самого ліжка і зупинився.
- О, так набагато краще, - встаючи з ліжка, сказав Юта. Порівнявшись з Тейоном японець тихенько промовив. - А тепер поцілуй.
І Те поцілував. Поцілував так, як хотів це зробити давно. Пристрасно, грубо, без можливості відступити назад. Він насолоджувався цим моментом і не міг повірити, що Юта нарешті його. Повністю, без остатку.
Юта обвив руками шию старшого і притиснувся ще ближче до нього. Те зрозумів, що зупиняти його ніхто не збирається, тому його руки опустили на стегна японця. Тим часом, Юта даремно час не гаяв, а взявся розщіпати сорочку на Тейоні. Ґудзиків було надто багато, а терпіння ставало все менше і менше. Коли Юта покінчив з сорочкою, то перед ним відкрилось тіло, такого всіма бажаного, корейця. А бажати там було що: сильні руки, рельєфний прес і красиві плечі. В молодшого одразу ж появилось бажання пройти всі ці містечка руками, а згодом і губами. Коли Юта вже був готовий перейти до конкретних дій Тейон проявив неочікувану ініціативу. Він підхопив японця і поклав на ліжко накриваючи його своїм тілом. Тілом без сорочки. А Юта ж не залізний. Тому те, що робилось далі не міг описати і зрозуміти жоден з них. Усе було на купу. Тяжке дихання, стони, поцілунки, дотики, погляди. Кожен з них віддавався повністю цьому моменту. Вже ніхто не думав про попередні образи, про неправильність таких стосунків. У Юти був Те, а в Те був його Юта.
Всі кажуть, шо перший раз завжди ніяково. Так от. Не завжди. Просто повинні бути дві людини які ідеально підходять один одному і тоді все вийде так як це описується в фанфіках. Це було квапливо, нервово, несміло, проте надзвичайно солодко. Це було варто того, щоб перед тим вони посварились. Вони весь день провалялись в ліжку просто обнімаючи один одного, притиснувшись близько-близько, час від часу ловили губи один одного і цілувались. Не було вже тої грубості і нестриманості лише ніжність і легкість.

Part 5

Ближче до вечора, коли до приходу мами японця залишалось декілька годин, вони таки вилізли з ліжка і вирішили прийняти душ. Точніше це вирішив Юта, і Юта пішов. А згодом зовсім нагло до нього в кабінку вліз Тейон і прижався грудьми до його спини. Саме через корейця вони застрягли в ванній на цілу годину. Просто побачивши те, як по пресу Тейона стікає вода в Юти мимоволі появилось бажання провести по ньому язичком. А Те що? А Те не проти.
Вони направились на кухню, як тільки справились з усіма банними і не тільки справами. Адже патрахульки патрахульками, а їсти хочеться. Тим паче всі кажуть, що після фізичних навантажень необхідно їсти, щоб відновити енергію. Не раз таке буває, що після великої перерви Тен тихенько сидить і наминає свою порцію і булочку, і навіть печенюшки на потім припасає. Втомлюється бідаха.
Враховуючи, що хата Юти він вирішив зробити нямку сам, але від цього діла його зразу відволік Те. Він підхопив його на руки і посадив на стіл біля себе. Нехай сидить поближче, а то ще кудись звалить. За той час поки Те пробував щось зробити нашвидкуруч, Юта встиг дотягнутися до пляшечки з молоком і вже активно ликав, як котюня, молочко. Хто дозволив Юті пити молоко? Хто сказав йому, що молоко слід пити так, щоб крапельки стікали по шиї, ключицях, а згодом затікали за шиворіт футболки? Картина була занадто звабливою, тому Тейон відібрав ту пляшку і почав жадно цілувати Юту, а той з радістю і нетерпінням відповів. Те гладив пальцями скули японця, в той момент як Юта зціпив ноги в старшого за спиною стараючись прижатись якомога сильніше. Вони були настільки зайняті один одним, що не почули як відкрились вхідні двері, як на кухню зайшла ціла делегація з семи людей. Аж поки не пролунало Маркове «А я ж казав, що вони вже переспали. Ну і як..мм…» договорити йому не дала долоня Джонні, яка зажала рот молодшого. Почувся звук яблук, що розсипались по підлозі. «Мама!» перелякано шепнув Юта.
- Мама. – сказав жіночий голос.
- Ми можемо все пояснити, – одразу вирішив заступитись за молодшого Тейон.
- Мені вже ці шестеро все пояснили, – показавши рукою на групку однокласників, промовила мама японця. На що ті просто помахали рукою парочці, що оніміла.
- Може ти все-таки відійдеш від мого сина?
- Еееее. Точно. Вибачте .– Тейон підхопив Юту за талію і хотів опустити на підлогу, як жінка неочікувано викрикнула. – Він може і сам спуститись! Непотрібно зайвий раз його мацати.
- Ой, точно, – Тейон поставив Юту там де взяв, і так і залишився стояти біля нього.
- Юта, ти з того стола злізеш чи ні?
- Вже злажу, мамо, – вжавши голову в плечі, пробуркав Юта.
- Молоді люди, сядьте будь ласка за стіл. Не НА, а ЗА. - Як по команді всі хлопці всілись. Усі були вкрай серйозні і тільки Марк душився, як в якомусь припадку.
- Мааааарк? З тобою все гаразд? – поцікавився Тейон.
- Зараз є речі більш серйозні, ніж поведінка Марка. Ваші поведінка і ваші стосунки, наприклад. Як ви збираєтесь мені це пояснити. Юта? Ти ж завжди жалівся на те, як тебе бісить Тейон, який він самозакоханий і взагалі «пратііівний», а тут я неочікувано застаю цю картину. Як ти збираєшся це пояснювати? Це я ще тебе питаюсь про ваші стосунки, як про стосунки двох людей. Про стосунки хлопець і хлопець буде окрема лекція, – все не заспокоювалась мама Юти. Тим часом Марк став червоний як буряк, стало зрозуміло, що зараз ще трішки і він не витримає.
- Аааааааааа. Ну, ви і лохи~ Ахахахахахахаха. Твоя мама все знає. Вона ж з Теном як найкращі подружки тріпаються про все. Вони вас вже давно встигли між собою перетрахати. І взагалі. Ви вважаєте звідки в Юти під подушкою ці няшки взялись? Там презирвати..мффа..и.. – закінчити Марку знову ж таки не дала рука Джоні.
- Ай, шкода, що не вийшло довго з вас познущатись. Але то таке. Мої хлопчики вже такі дорослі. Ох. Тен, от ти уявляєш?
- Не уяяю, – з набитим, невідомо звідки з’явившимся, тортом сказав Тен.
- Мені здається вони трохи в ступорі… - вніс свою лепту в розмову досі мовчазний Хансоль. І він був правий. Складно передати які емоції виражали лиця ЮТейонів.
- Ахуєть. Йобана в рот. Я вже тут, блять, встиг посивіти і постаріти, а ви тут хуйньою страдаєте. Аааай! Ти чого? – ображено кинув Тейон Юті, який щойно вліпив йому підзатильник.
- А нема чого матюкатись.
- Уваааа~ Ви такі милі. Як на вас можна злитись? – вздихала збоку мама, про яку Те вже успішно призабув.
- Ой, перепрошую.
- Повір, в самої не раз щось таке вихопиться.
- Мама, тобто все гаразд?
- Ну, я могла б зробити істерику і тому подібне, але навіщо? Ви милі. А якщо ви станете такими як ХанТени, то вам взагалі ціни не буде. Але від батька краще все-таки цей факт приховати.
- А тепер враховуючи, що всі вже все обговорили ми можемо перейти до найцікавішого. До торта! – захлопав в долоні Марк.
- Ой, – почулось з протилежного краю стола. – Вибачте. Я все з’їв. Я забув, що то для всіх.
- Ти напевне втомився і тому хотів солоденького? – як варіант сказав Тейон, тихенько похіхікуючи.
- Таааа. Я змучився~ - протягнув Тен.
- Ну, раз посидіти за тортиком і чайочком не вийшло, то можемо просто посидіти за чайочком.
- Ми б краще вже йшли. Тен вже втомився, А Дже взагалі заснув. Навіть Марк вже заспокоївся і скоро буде засинати, – після цих слів Дойона всі звернули увагу на Дже, який справді вже посопував на плечі в старшого.
- Ох, а може ви тоді краще залишитесь у нас на ніч? Ну, це як варіант.
- Я за! Покажіть мені місце, де я буду спати! – вигукнув Марк.
- Тихше ти. Так некультурно. – зробив зауваження Джонні.
- Немає проблем. Юта допоможи всіх розселити. Тейон, ти теж.
- Добре.
Коли всі були відправлені спати і залишились тільки Те і Юта, було вирішено, що кореєць спить в кімнаті молодшого.
- Ги, аднака неочікувано це все вийшло, – сказав Тейон, обнявши Юту зі спини.
- Та не те слово. То ж треба було так затупити.
- Ну і ладно.
- Ну і ладно? Та звичайно. Тобі «Ну і ладно». Це ж не твоя мама застукала тебе в момент, коли тебе зажимав який пацик. Пффф.
- Взагалі-то не якийсь, а один конкретний.
- О, це звичайно все міняє
- Не бубни, принцеска, тобі не пасує, – залишаючи легенький поцілунок на шиї, прошепотів Тейон.
- Не бубню… Принцеска хоче спати, тому принцеска йде спати, а ти роби, що хочеш. Ось! – завалюючись в ліжко, відповів Юта.
- Все-таки ти ще той хом’як, – промовив Те, дивлячись за цією картиною.
- Я все чув! Не возися там. Лягай біля мене.
- Окей. Головне, щоб зранку нас прийшла будити твоя мама. Вона точно оцінить, де ти розмістив гостя, – влягаючись біля японця, зауважив Тейон.
- А, ну тоді звали з ліжка, – спихнув на підлогу старшого, що ще не ліг, Юта, – ладно-ладно вертайся.

Part 6

Ранок починається не з кави і навіть не з будильника, а з рожі Марка. Що? Рожа Марка?
- Аааааааааа! – Юта.
- Ааааааааа! – Марк.
- Ааааааа! – Джехьон.
- Ааааааа! – Дойон.
- Ааааааа! – Тен.
- Що ви тут робите? І якого всі кричите? – Юта.
- На хуй з’їбались. Підери йобані, хуєсоси блядські, та щоб вам нахуй гавнобак роз’їбався до розмірів чорної, блядь, дири. Щоб вам хуї, гандони ви штопані, відсохли. Єбанати, піздаболи, хуєсоси, бляді, прастітути, уйобки, мудаки, єбарі, шлюхи підарські, жополизи, мразі, піздарі, уйобники, чмирі, хуєблядіни, жопоблядіни, піздюки, ху... Ааааа! – Тейон – За що?
- Не матюкайся… - почав Юта, та був перебитий Марком.
- Тейон акі домашня тваринка Накамото. Крутєнь. Ахахаххаха – ржав Марк.
- А взагалі він правий. На хуй з’їбались, – закінчив таки Юта.
В шоці всі. Молодший матюкнувся. Отакої. Навіть сам Юта в шоці від себе. Під загальний ахуй Тейон випхав всіх з кімнати і закрив двері.
- Хух. Оце так було неочікувано, – здихнув Те.
По іншу сторону дверей вже во всю йшла активна розмова. Всі перебивали один одного і старались говорити голосніше ніж інші.
- Ти що в кімнаті їхній забув? – запитується Джонні наймолодшого тримаючи його за вухо.
- Я просто зайшов подивитись як вони. Звідки я знав, що Юта-хьон так неочікувано проснеться і почне кричати. – прохникав Марк.
- А ти чого тоді кричав?
- Так ж страшно стало. Хто того япошку знає, може він з просоння мене б ще й грохнув замість будильника.
- Все з тобою ясно. Дже, а ти чого кричав? – пробує роз’яснити ситуацію Джонні.
- Я просто за пару. Вони кричать і я покричав. – пожав плечима Дже.
- Гаразд. А ти чого? – дивлячись на Зайця.
- А я просто для сміху, – оправдався Дойон.
- Тен, а ти то чого?
- А я перелякався… Вони всі кричали і я подумав, що щось сталось, от я і крикнув – пробулькав Тен собі під носа, ховаючись за спину Хансоля.
- Вау. Шикарний ранок.
- Хлопці спускайтесь на кухню і тих двох покличте! – пролунав голос мами з кухні.
Коли групка однокласників нарешті зібралась докупи, було вирішено спершу поїсти, а вже потім говорити. Всі їли мовчки було чути лише чавкання Тена, яке згодом припинилось варто було лише Джонні глянути на нього.
- Я наївся. Все дуже смачно. Дякую~ - з довольною моською промовив Тен.
- Все справді дуже смачно, – погодився Дже.
- Давайте Тейон помиє посуд? Ти ж не проти? – запропонував Дойон.
- Аху… - в це момент Юта акурат по коліну вдарив свого хлопця – А… а... А я і сам хотів запропонувати.
- Чесне слово, домашня тваринка буде з нашого хьона, – якось похмуро сказав Марк.
- Нічого з мене не буде, ти мєлка какашка, – відповів, Тейон, що стояв біля умивальника і вже домивав тарілки.
- Так. Посиденьки посиденьками, а нам пора вже розходитись, а то ми тут так і поселитись можемо, де спати є, годують, компанія приємна, – заговорив Хансоль.
- Я повністю з тобою згідний. Збирайтесь і розповзайтесь по хатах, – приєднався до розмови Те.
- Ей, не виганяй моїх гостей, – насупився Юта.
- Так вони ж самі запропонували, а я просто їх підтримав. Хороша ж ідея.
- Ммм… Тоді вам справді пора. А. І Тейона з собою прихопіть, а то він щось занадто розкомандувався, – збираючись виходити з кухні, сказав Юта.
- Ти обідився? Знову? Ютааа~ Ти серйозно? Юта? – закіпішував Те. – Вибач. Я ж ненавмисно.
- Ахахаххахаха. Наш Тейон такий Тейон.
- Комусь обламається сьогодні, – сказав преспокійно наймолодший.
- Марк! – крикнули всі решта присутні на кухні і розсміялися.
- Ну, а що? – на що знову почувся колективний регіт.
***
Кожен день здається каторгою. Просинатися з думкою, що хочеш здохнути, лиш би не йти в школу, є звичним для Юти. А причиною такої думки слугує хвороба одного з вчителів. І не через те, що Юта любить цього вчителя чи щось в такому роді, а через те, що він класний керівник 3-3. І шкільним комітетом було вирішено на час його відсутності з'єднати цей клас з класом японця. Можливо Накамото би й пережив цю подію, але це клас в якому навчаються Тейон, Дойон, Марк і ще кілька найвідоміших хуліганів. Дойон, який зараз прямує до школи за ручку з своїм хлопцем Джехьоном. Марк, який після всіх цих подій вислухав півторагодинну лекцію від Джонні. І Тейон. ТойсамийТейон зараз спить біля нього і навіть не уявляє, як на цей раз йому прийдеться вибачатись перед Ютою.

---

Taeyoung in SMRookiesland:)

Невеличка сторі для автора всіх кулсторізфорбек))))
Можливо мої ЮТейони відрізняються від тих якими ти їх бачиш (точніше вони реально відрізняються), але я вирішила, що хоча б один фічок я маю для тебе написати)))))
Вибач за Тейона який матюкається і є справжнім бед-боєм
Сорян за Юту, який зразу поліз цілуватись до Те
Соррі за те, що я взяла казку "Аліса в Країні Чудес"
Звінєюсь, що в цих Ютейонів все відбулось надто швидко
Але я старалась зробити їх реальними, справжніми і живими)))
Надіюсь, тобі сподобається цей маленький фік)))

Быть трейни всегда тяжело, а быть трейни SM тяжело вдвойне. Каждый день обязательные уроки вокала, танцев, игры на музыкальных инструментах, изучение языков, читка репа, позирование и актерское мастерство. Если уроки вокала, танца, игры на музыкальных инструментах, читки репа Теён любил, изучение языков, позирование он терпел, то актерское мастерство просто ненавидел. Вот не мог Те как Доён трепаться обо всем на свете с умным выражением лица, или наоборот говорить о законах Ньютона с такой интонацией будто это детский стих. Он не мог менять выражения лица over 10000 раз на минуту, как это делал Тэн. Он не мог даже пуинь-пуинь сделать, когда его об этом просили. Из-за этого он очень сильно огорчался ведь привык доводить все к совершенству. А тут, на тебе, и практически полная безэмоциональность, которой не должно быть в будущего айдола. Теён был недоволен собой. Он хотел доказать себе и всем что сможет справится со следующим заданием на уроке актерского мастерства. И все бы он доказал, все бы сделал если б не тема задания. А тема была такой - "Алиса в стране Чудес". Нужно было поставить эту сказку в кратчайшие сроки, со всеми костюмами и минимальными декорациями. Костюмы можно было с лёгкостью достать в гардеробе СМ. Декорации не столь важная вещь. Главное, что будет оценивается - игра. Игра, которая все еще не удавалась Теёну.
Перед тем как раздать сценарии их разделили на группы. Теён попал в одну группу вместе с Ютой, Тэном, Хансолем, Дже, Доёном и Джонни. Младшие Рукисы и Китайцы были в другой группе, а девушки в отдельной третьей группе.
Когда им роздали сценарии и Теён беглым взглядом прошёлся по репликах, то его не смогло не заинтересовать где же им взять Алису. Ведь у них в группе не было ни одной девушки. Сыграть Гусеницу и Мышку мог и парень, но Алису...
- То есть, где взять? Сыграть её, конечно. Кто-то из вас должен будет примерить на себя женскую роль и миленькое голубое платьецо з белым фартуком и полосатые гетры. Что в этом сложного? Вот вторая группа уже определилась с Алисой. Дженно определенно подойдёт платье, - было ответом учителя на вопрос Теёна.
Те не знал, как на это реагировать. Когда он вернулся к своим, на столе остался лежать один единственный сценарий для него. Он медленно взял его в руки и раскрыл. То, что он увидел заставило его, задохнутся от возмущения.
- Да вы издеваетесь. Я - Алиса? Я похож на Алису? Да какая с меня Алиса может получится? Вот посмотрите на Тэна. По нему видно, как он хочет быть Алисой. Или же Доён? Алисой должен быть точно кто-то с них, - истерически заявил Те.
- Во-первых, - начал Джонни. - Тэн у нас за Мышку Соню. Потому что у него самый мягкий голос и он самый миленький и маленький. Во-вторых, Доён у нас за Мартовского Зайца. Ну, было бы странно если на эту роль взяли не его. В-третьих, уже все со всем согласились, а в-четвертых... Тебе и трех хватит. Не ной, а читай сценарий, - закончил Джонни.
-Хорошо, но все же скажите мне кто кого играет, - обреченной вздохнул "Алиса".
- Как я уже говорил Тэн - Мышка, Джехён - Белый Кролик, я - Гусеница, Доён - Мартовский Заяц, Хансоль - Сумасшедший Шляпочник, а Юта -Чеширский кот, - назвал всех самый старший в их группе.
- Со всего списка я согласен только с Зайцем, Кроликом и Гусеницей. С Зайцем, потому что кто сыграет его как не Заяц. Кролик, потому что ночью все слышно. Каждой ночью ВСЕ слышно. Ну, и Гусеница, - высказался Те.
- Что "ну, и Гусеница"? Что ты имеешь ввиду под этим? - начал раздражатся Джонни.
- Ты просто пойми, но ни на какую больше роль ты не подходишь. Жизнь она такая.
- Ты у меня сейчас доумничаешся, - рыкнул старший и схватил младшего за грудки.
- Эй, эй, парни. Вы чего? Все нормально, – разнял «Алису» и «Гусеницу» Юта.
- А другие чем не подходят? - все же поинтересовался Тэн, который уже примерял ушки и мыший хвостик.
- Какая с тебя Мышка? Ты настоящая Алиса. Всегда в стране чудес и в зазеркалье. Небось ножки гладенькие и косметики больше чем у любой девушки. Хансоль - Сумасшедший Шляпочник? Действительно что ли? Вы хоть раз книгу читали, может фильм или мультик смотрели? В каком месте Шляпочник имеет модельную внешность? Единственное чем Соль нам подходит него, так тем что он педофил. Но там он на Алису покушается, а тут на Мышь. Да вы посмотрите на него, он сейчас его в этих ушках и с хвостиком тут разложит. Мало того, что педофил так ещё и зоофил. Юта... Вот вы понимаете, что улыбка — это главное качество Чешира? Она должна быть загадочной, пугающей, сумасшедшей. А ты Юта только по пункту "пугающая" и проходишь. И под конец я. Я парень. Нормальный парень. Я читаю реп и танцую сексуальные танцы. Какая я в жопу Алиса? - под конец Те уже просто крикнул свой вопрос.
- Если в жопу, то ты спокойно можешь ею быть, - обрадовал Теёна Доён.
- Афигеть просто, - вздохнул макне.
На следующий день у них была запланирована первая репетиция. В сценарии у них был момент с чаепитием и просто по одному диалогу Алисы с Гусеницей и Чеширом.
Не заладилось уже с первых реплик между Джонни и Теёном.
- Ты кто такая? - спросила Гусеница.
- Я знаю, кем я была сегодня утром, когда проснулась, но с тех пор я уже несколько раз менялась. Вот, например, проснулся мужиком, а сейчас, блять, баба! - решил добавить немножко своего Те.
- Что это ты выдумываешь? Ты в своём уме? - задал вопрос, готовый накинутся на "Алису" Джонни.
- Не знаю... Должно быть в чужом. Я сейчас как лох сижу в платье чтобы прочувствовать атмосферу женского персонажа, а под юбкой у меня боксеры и лохматые ноги. У меня на роже слой тоналки, подводка и ярко накрашенные губы. Я точно не в своём уме! - бушевал Те.
- Теён, ты - Алиса. Ты должен быть милой девочкой в рюшечках и с милейшей улыбкой и детским личиком, а не мат перед мат гонять и возмущается на каждом шагу, - прокомментировал ситуацию Доён.
- Давайте перейдем к следующей сцене, - предложил Джехён.
- Но мы же пропустим момент, где я должен оскорбить рост Джо-Гусеницы, - напомнил "Алиса".
- Давайте сегодня без неё, - предложил макне.
Порешив с первым диалогом Алисы, они перешли к сцене с чаепитием. Где все было хорошо, не считая Болванщика, что слишком нагло лез к мышке Соне. Но на удивление Те все прекрасно справлялись со своими ролями. Даже Хансоль, который вообще не Шляпочник, оказался достаточно харизматичным и сумасшедшим для своего персонажа.
Третьим эпизодом в сценарии был диалог между Алисой и Чеширским котом. Все, это время Юта себе преспокойно сидел в большом кресле и почитывал сценарий. На некоторый момент Теён загляделся на эту картину, ведь даже в том, как сидел японец чувствовалась какая-то необъяснимая грация и пластичность. Как у кошки. "Да нет. Какой с него кот. Точно нет", - подумал Те. Только они собирались начать свою часть, как в комнату зашёл менеджер и позвал всех на какое-то собеседование. Теён и Юта решили отрепетировать этот фрагмент отдельно от всех в свободное время.
И вот когда наступил вечер, Юта взял две кружки горячего шоколада и прихватив свой сценарий скрылся в комнате Те. Чтобы никто их не тревожил, он решил закрыть двери на защелку чем обезопасить себя от всяких шумных Тенов, Доёнов, Марков.
- Ну, давай начнём, - сказал Юта.
— Куда мне отсюда идти? - прочитал свою реплику Теён
— А куда ты хочешь попасть? - сказал Юта, не используя никаких листочков, его сценарий был позабыт ещё на входе в комнату.
— А мне все равно, только бы попасть куда-нибудь. - вздохнул Те.
— Тогда все равно куда идти. Куда-нибудь ты обязательно попадешь. - промолвил «Чешир».
- Это все не то... Ну, почему я не могу это сделать?! - расстроенно сказал старший.
- Все не так плохо, как ты думаешь. Я сам в этом не большой спец, но давай просто погоняем диалоги несколько раз. Я буду говорить твои ошибки, а ты смотри за моими. Хорошо? - решил помочь Юта.
- Это было бы отличным вариантом, если тебе не тяжело, - утешился Теён.
Они сидели час, полтора, второй час, третий. Старший начинал все лучше и лучше справляется с своей миссией. Теперь роль Алисы не казалась ему столь тупой.
Когда слова были идеально выучены, а парни порядком уставшие они перебрались на кровать и легли рядом друг с другом, продолжая повторять диалоги один за другим. Моментами они похихикивали, а на некоторых - откровенно ржали и мало не похрюкивали. Нахохотавшись с очередного комментария "Алисы" на счёт братьев кроликов, что в отличие от них не сценарии за стеной читают они решили приступить к последнему самому маленькому диалогу.
Юта удобно устроился у изголовья кровати сидя во множестве подушках, а Теён же устроил свою голову Юте на грудь и накрылся лёгким пледом.
- Алиса, ты когда-нибудь видела кота без улыбки? - заинтересовано смотря на старшего спросил Юта.
- Часто, – как-то заворожено ответил Те, смотря снизу вверх на своего донсена.
- А улыбку без кота? - легонько хихикнув, растянулся в улыбке японец.
- Никогда, - совсем шепотом ответил Теён.
- Знаешь, у тебя все же красивая улыбка. Она необычная, но очень тёплая и искренняя. Это все же не та улыбка что должна быть в Чешира, но тебе она идёт. А ещё она мне нравиться. И губы у тебя выглядят потрясно. Пухлые, но не большие, чувственные и наверняка вкусные... - слишком сильно уж задумался старший чтобы обращать внимание на то, что делается вокруг. Потому он и не заметил, как Юта склонился ниже, а потом ещё ниже. До тех пор, пока между ними не остались какие-то жалкие пять сантиметров, которые без спроса он сократил. Лёгкое касание губ к чужим. Почти невесомое и от этого прекрасное. Юта взялся нежно посасывать нижнюю губу Те, а потом и верхнюю. На конец он легонько лизнул Те в губы и отстранился.
- Ну, что? Вкусные? - с радостными нотками спросил японец.
- Я, я, я... - начал заикаться старший - Я не сумел определить, поэтому тебе придётся повторить это ещё раз. И Юта повторил. А потом ещё раз и ещё раз. Пока его "Алиса" не запомнила вкус поцелуя.
А если говорить о том, как они сыграли этот спектакль, то парни справились блестяще. А ещё все поняли, что не только Шляпочник-Хансоль – зоофил, которому нравятся разные Мышки-Тээны, но и Алиса была не без грешка и не без симпатии к Чеширу-Юте.
Вот такую вот сценку поставили Рукисы. Братцы кролики опять громко «радовались» успешному выступу у себя в комнате. Рукисовская Соня и Болванщик радовались этому в гостиной в объятиях друг дружки. А Чешир и Алиса тихонечко сидели на балконе и смотрели на небо.
- Ты, когда-нибудь видела кота без улыбки? – спросил Юта на ушко свою «Алису».
- Часто, – ответил Те.
- А часто ты видела улыбку без кота? - шепчет «Чешир».
- Никогда, – отвечает в поцелуй Теён.

@темы: Yuta, слэш, chu~, Ten, Юта, Джонни, Тэн, фанфик, Теён, HanSol, SMRookies, Хансоль, Доён, Jaehyun, HanTen, Doyong, forleader, forSakuraFM, MCcouple, Taeyoung, YuTaeyoung, Джехён, Алиса в Стране Чудес, Johnny

---

просто трішки милоти~

— Тату, адже в світі немає справжньої магії, так?
— У сенсі?
— Я про ельфів і так далі. Це ж просто вигадки, так?
— Не знаю. З чого ти взяла, що ельфи - це щось більш чарівне, ніж, наприклад, кити?

А й справді?))))

@темы: cute, dream, мифы, просто так, милота, ельфы, warm story, кит

---

Dream:)

Ще один фік))))
Люблю японську міфологію)))
І Рукісів люблю)))
А це два в одному)))
Моє невеличке уявлення про те, хто з Рукісів яким міфічним персонажем був би)))
Юта в мене троха сваха, але то таке)))

Тэна уже больше пяти недель мучают ночные кошмары. Всегда красивое и светящиеся лицо тайца сейчас больше походило на лицо ех-мембера ЕХО Тао. А все из-за огромнейших кругов под глазами. Они стали настолько тёмными, что ни один ВВ-крем не зарисовывает их. Да и через вечные просыпание посреди ночи и конкретные недосыпы он стал быстрее уставать и плохо кушать. Если поначалу Тэн всех успокаивал и заверял, что все хорошо, то, когда он упал в обморок от переутомления в следующие его "Всё в порядке" уже никто не верил. Плюс ко всему, сложно было не слышать, как кричит и стонет Тэн во время своего неспокойного и короткого сна.
Решив с этим что-то делать, его отправили в больницу на обследование после которого ему выписали тучу всяких успокоительных таблеток, микстур и чайочков. Но прошло полутора недели и никаких изменений. Всё те же крики и метание во сне.
Тэн каждый вечер со страхом ложился в свою кровать и закрывал глаза. Вот в один из таких вечеров к нему подошёл Юта и рассказал одну историю. Все в группе знали, что он знает очень много интереснейших японских мифов и легенд, поэтому Тэн с удовольствием решил послушать, о чем на этот раз будет рассказ.
Они удобно устроились на кровати, приглушили свет и Юта начал рассказывать историю о древнем духе Баку – пожирателе плохих снов. Он рассказывал это спокойным тихим голосом, почти шепотом.
Баку - японское сверхъестественное существо, пожирающее сны и кошмары. Оно приходило к людям и забирало их ночные кошмары, плохие мысли и оставляло на их месте хорошие. Для того чтобы он пришёл надо было всего лишь написать на листочке его имя и положить под подушку. Сам дух выглядит как помесь слона и тигра, что кажется немного пугающим, но по-настоящему он мил и хорош.
«Он – именно тот, кто тебе нужен» - сказал Юта, с улыбкой, залипшему Тэну. Юта аккуратно встал с кровати, поправил младшему одеяло и ушёл к себе. Тен же, как девятнадцатилетний ребенок, был просто обязан попробовать вызвать этого духа. Он тихонечко встал и взял листочек с ручкой и свой телефон. Быстро найдя как пишется «Баку» на японском, он переписал иероглифы на бумагу и положил под подушку.
С чувством выполненной миссии улегся на свою кровать и заснул.
Утро.
Тэн уже давно не испытывал этого чувства. Чувства, когда ты выспался и полон сил. С широкой улыбкой и довольной моськой он спустился на кухню общежития, где уже собрались мемберы. Все были приятно удивлены настроению Тэна. Ведь они так давно не видели, как светится лицо тайца. Тэн счастливо подбежал к Юте и повис на нём. "Это все Баку! Спасибо что рассказал о нем." - пищал Тэн.
На что старший мило улыбнулся и посмотрел в сторону довольного Хансоля. "Он не мог не прийти." - спокойно сказал Юта.
Весь день Тэн ходил с не спадающей улыбкой, чем радовал своих одногрупников. Под вечер таец опять написал имя духа, а снизу дописал "Спасибо".
Где-то в три часа ночи Тен проснулся от какого-то странного шороха с балкона. Он быстро повернул голову в его направление и то, что он увидел очень удивило его. Сперва таец подумал, что это какая-то птичка, а потом, что это кто-то из мемберов, но все его мысли сошлись на Баку. Тэн уже настроился на то, чтобы узнать, как выглядит спаситель его снов. Но то, что он видел вообще не вязалось с картинками с нета.
На картинках он видел голову слона и тело тигра, а тут вполне себе человеческий силуэт. Очень красивый силуэт, а ещё до чёртиков знакомый. В голове уже начали зарождаться идеи на счёт этого человека, но тут силуэт взмахнул рукой и словно по приказу у тайца закрылись глаза, и он заснул.
С самого утра Тэн чувствовал себя бодренько. Но его разум упорно пробовал что-то вспомнить, но вот что... Таец как обычно принял душ, переоделся и спустился на кухню, где уже сидели Хансоль и Юта и о чем-то болтали. Когда они увидели Тэна, то сразу оба умолкли. "Доброе утро." - улыбнулись старшие. "Утречка." - ответил таец. "А вы сегодня ночью никаких странных звуков с балкона не слышали?" - спросил Тэн. "Да нет. А должны были?". "Ну, я не знаю... Просто мне кажется, что кто-то пробрался на наш балкон и ходил по нем среди ночи," - затрещал младший, - "может какая-то фанатка?", "А может это птичка или белка? Разное бывает." - предположили Хансоль и Юта. " Да нет же. Я отчётливо видел силуэт человека. А точнее мужчины. Очень красивого мужчины. Может кто был Баку? Но он же слоником должен быть..." - озадачился Тэн. Когда парни услышали версию тайца. Юта хихикнул, а после перевёл серьёзный и спрашивающий взгляд на Хансоля, на что тот просто кивнул головой. " Это мало вероятно, что ты увидел именно Баку. Может тебе это вообще приснилось?" - спросил Хансоль. Тэн на это ответить ничего не смог, ведь ответа он не знал.
Но то же самое повторилось и этой ночью, но на этот раз Тэн слышал звуки у себя в комнате, совсем рядышком с собой. "Баку, это ведь ты? Если это ты, то возьми меня за руку, я обещаю, что глаз не отрою. Пожалуйста." - прошептал Тэн. И вдруг он почувствовал сперва совсем лёгкое касание к своей руке, а потом и вовсе, как его руку бережно обхватила чужая, большая и тёплая.
"Это ты. Я тебе так благодарен. Благодаря тебе я полон сил и наконец-то смог вспомнить, что такое крепкий, длинный и хороший сон. Баку, а к тебе ведь можно обращался на "ты"?" - руку Тэна слегка сжали что означало "да".
"Баку, а почему все говорят, что ты смесь слона и тигра, если ты человек, не совсем обычный, но человек? Ты тёплый. Наверняка ты ещё и красивый. Ну, и конечно же добрый. А ещё умный. Ведь правда ты такой?" - спросил таец. С другого края кровати послышался лёгкий смешок. А потом тихонький шепот "Спи, маленький". Тэн чувствует лёгкий поцелуй во внутреннюю сторону ладони и проваливается в сон.
Начало нового дня. Тэн с широченной улыбкой спускается вниз на кухню чтобы рассказать о сегодняшней ночи. На кухне он застает только Хансоля. Ну, ничего, он тоже сойдёт.
"Хансоль-хён, ты просто не поверишь. Я сегодня ночью разговаривал з самим Баку! А ещё он держал меня за руку и..и...и.." - покраснел Тен. "Тэн? С тобой все в порядке? Может продолжишь? Что ещё Баку твой сделал?" - с нотками смешков спросил Хансоль. "Почему сразу мой? А хотя... Было б круто если б он был только мой. Просто представить себе жизнь без кошмаров и недосыпов. Мечта". "Ты так и не сказал, что ещё этот дух сделал" - напомнил старший. "Он..он..он ПОЦЕЛОВАЛ МЕНЯ" - сказал Тен, но получилось уж слишком громко. "Поцеловал? Дух? Тебя? И ты этому радуешься? А ты не думал, что это кто-то пробрался в общежития и решил поразвлечься с спящим тобой? ". "Что ты такое говоришь! Это был Баку! И он не дух. Он живой человек просто немного необычный. Очень хороший, умный, добрый и красивый" - продолжал говорить таец. "Оу. Уже такие подробности. С чего ты взял что он красив? Ты так и не объяснился на счёт поцелуя. Тебе понравился поцелуй мужчины?" - с какой-то непонятной интонацией произнёс Хансоль.
"Ну, он только коснулся губами моей ладошки. Вот здесь." - тыкнул пальчиком младший.
"Тэн, ты такое дите. Ты не думал, что тебе это приснилось? Или просто показалось? Всякое может быть" - предположил Соль.
"Нет. Это точно был Баку и он точно меня поцеловал. Я ему нравлюсь, и я счастлив. А ты ни то чтобы порадоваться вместе со мной ты даже послушать нормально не можешь. Он, как ты говоришь "мой дух" намного лучше тебя. Может мы ещё много не разговаривали, но он уже мне нравится и думай, что хочешь." - Прокричал Тэн и, выбежав с кухни, побежал к себе в комнату.
"Почему, малый выбежал почти в слезах. Хансоль? Ну, вот что ты ему сказал?" - опершись на стену, заинтересовано спросил Юта. "Я просто сказал, что все что случилось ночью это не правда. Вот и все".
"Ну, зачем же ты так? Ты же не первый десяток лет живёшь, а такие глупости иногда делаешь" - вздохнул Юта и вышел с кухни. "Не первый десяток... Да и сотню не первую... Прости, малыш" - совсем шепотом сказал Хансоль.
До конца дня Тэн максимально, как мог, избегал Соля. Ему бы это и дальше удавалось, если бы не общая репетиция, а потом и дорога обратно в общежития. Так уж случилось, что в бусе он сидел рядом с Солем. Этот факт никак не радовал младшего. Решив не обращать внимание на парня рядом, Тэн одел наушники и включил музыку на плеере. Понемногу таец начал погружаться в дремоту. Его голова завалилась на плечо Соля, а рука невольно упала на его колено.
В автобусе было тихо, ведь все уже изрядно устали после тяжёлого дня. Но то, что случилось дальше заставило группу протереть глаза. Ведь Хансоль взял руку Тэна и потянул к своему лицу, а потом и вовсе поцеловал маленькую ладошку. У парней был шок. И только Теён и Юта, что сидели тихонечко в уголке, счастливо улыбались.
Когда настал момент выходить с машины Тэн так и не проснулся. Джехён уже хотел разбудить спящего, как его дернул на выход японец. "Хансоль, будь добр, занеси мелкого в его комнату" - подмигнул старшему Юта.
Хану ничего не оставалось, как взять на руки Тена и отправится с ним в его комнату. Чтобы не делать лишних движений и не разбудить спящего, Хансоль не включил свет, а сразу понес на кровать. Он бережно уложил парня на кровать и накрыл одеялом.
Он уже разворачивался чтобы уйти, как его схватили за руку и потянули обратно в сторону кровати.
"Баку... Ты опять пришел ко мне" - обнимая руку Соля сказал Тэн. "Какой же ты тёплый. Может это покажется тебе наглостью, но можно я потрогаю твоё лицо? Я уверен, что ты красив, но мне интересно насколько" - тихонько прошептал таец
Хансоль вздохнул. Он понял еще раньше что у Тэна появился уже не просто интерес, а настоящая симпатия к духу. И Хансоль понимал, что каждая такая вольность от "Баку" станет причиной, из-за которой Тен влюбляется все больше и больше. Эта мысль отрезвляла, ведь таец не должен был узнать кто в реальности этот дух. Но сонный и такой домашний парень толкали Соля подчинятся каждой просьбе младшего.
И сейчас Хансоль опять позволяет сделать мелкому то, что он хочет.
Он наклоняет голову ближе к Тэну. Чувствует тёплые ладони у себя на щеках, они перемещаются по лицу, по глазам, оглаживают нос, спускаются на шею и тянут ещё ближе к себе. "Баку, я ведь тебе нравлюсь. Ведь так? Не знаю, как тебе это получилось, но я почувствовал твой поцелуй на ладони, когда спал в автобусе. Баку, ты позволил мне ещё одну небольшую вольность. Одну единственную". Хансоль еще раз вздохнул он понимал, чего попросит Тэн. Как никак, но он все же дух и знает, о чем думает человек. Но то, что он знает, о чем его попросит таец никак не помогает подобрать ответ.
"Поцелуй. Поцелуй меня разок" - шепнул Тэн.
Хансоль не хотел этого слышать, не хотел этого понимать. Но он хотел это сделать. Он хотел коснутся губ этого мелкого, моментами пакостного, ребёнка. Он хотел обнять его и не отпускать. Но вместе с этим Соль понимал, что сейчас Тэн хочет поцеловать духа Баку, а не своего одногрупника и, если таец узнает кто действительно есть этим духом, что приходит к нему каждую ночь, он испугается и возненавидит его.
А тем временем, пока Хансоль думал, Тэн привстал с кровати и приблизился к его лицу. "Пожалуйста" - прошептал в самые губы таец. И Хансоль понимая, что ничего хорошего с этого не выйдет все равно сократил сантиметры, которые их разделяли и коснулся маленьких губ перед ним.
Это не был поцелуй, это было просто касание губ, ничего более. Тэн быстро отстранился и повернул голову в другую сторону. "Я думал я тебе нравлюсь. Прости что заставил тебя такое сделать". Хансоль уловил нотки обиды и разочарование в голосе тайца.
Соль хотел сказать, что это не так, но он решил доказать другим способом. Он придвинул младшего ближе к себе и поцеловал опять. На этот раз со всеми чувствами, что переполняют его.
Этот поцелуй был намного дольше первого. Он был таким, каким его описывают в книгах и девчачьих мангах. Он был таким, каким должен быть первый поцелуй – очень чувственным, долгим, осторожным, трогательным, незабываемым.
Тэн зарылся своими пальцами в волосы Хансоль, ведь боялся, что тот вновь отодвинется от него слишком быстро. Старший же, как бы успокаивая, погладил тайца по щеке, потом за ушком, от чего Тэн мало не мурлыкал. Тэн льнул к Хансолю всем своим телом, ведь чувствовал то тепло, что так хотел. Соль же был рад, что его малыш нуждается в нем как в глотке воздуха. Тэн не хотел прекращать этот поцелуй, но все же пришлось, ведь дышать уже не было чем. Слишком жарко становилось вокруг - понимали оба. Но младший не мог остановится, да никто его и не собирался останавливать. Руки начали жить своей жизнью, губы уже не могли друг без друга.
Хансоль положил младшего на кровать и навис над ним сверху. Он начал медленно снимать одежду с Тэна параллельно оглаживая доступные участки кожи. Таец был очень отзывчивым и не мог долго сдерживать стоны, которые он издавал даже от наименьшего касания теплых рук. Соль наклонился ближе к Тэну и начал осыпать его шею мелкими поцелуями переходя на ключицы. «Хансоль» - простонал младший. Соль удивился и отодвинулся. Он уставился на тайца большими глазами. «Хён, ты думал я слепой или тупой? Ты думал, что я не понимаю, что это ты? Хён~ Ты думал, что мне нравится дух? Ты хоть и старший, но все же глупый. Хорошо, что у тебя такой умный донсен как я. Но я все еще не пойму, как могло случится так, что мой сон действительно стал крепче и дольше? Ты точно не дух, не бог, ну, не Баку ты» - трещал Тэн. Хансоль далее перебывал в легком ошеломлении. Он присел на край кровати, все возбуждение уже давно спало. Осталось только одно недоумение. Почему этот мелкий сейчас так спокойно об этом всем говорит?
«Хансоль-хён, ауууу» - хихикал все еще лежащий таец. «Ну, так что расскажешь о этих чудесах? Только ты все расскажи, мне же интересно».
«Тэн, вся суть в том, что я действительно дух Баку. Это я помог твоему сну. Это я приходил к тебе ночью. Это я, тот, кто охраняет твой сон. Это все действительно я. Я понимаю, ты можешь не поверить, но это так» - спокойно объяснил Соль. «Почему же не верю… я верю. Тебе я верю. Хён, а ты можешь сейчас сделать что-то такое, ем, магическое, нереальное, то что может сделать только Баку? А?» - поинтересовался младший. «Малыш, тебя не удивляет то, что я заявляю, что я дух?». «Неа, а должно?.. Ты все еще не показал мне ничего интересного...». «Ох, с этим мелким конечно весело» - подумал Соль. «Хорошо, смотри» - Хансоль раскрыл свою ладонь и оттуда сперва начал литься легкий серебряный свет, а потом с его ладони начали выбегать разные зверушки, одни чуднее других. Они разлетелись по всей комнате, они скакали по стенам, по кровати даже один светящийся котик запрыгнул Тэну на руки и удобно умостился там. Лицо тайца озарила искренняя улыбка. Он неуверенно потянулся к котёнку, чтобы прикоснутся к нему. Этот лучик света оказался вполне себе материальным, пушистым, теплым и мурчащим котиком. Тэн поднял на Соля глаза полны счастья. «Это невозможно. Это как сказка. Но это ведь реальность. Я сейчас ведь не сплю. Ведь правда я не сплю?» - с надеждой спрашивал он. Хансоль уже понял, что к этому мелкому слова никогда не доходят, поэтому он опять придвинулся к Тэну и затянул его в поцелуй, на который младший с пылкостью незамедлительно ответил.
После долгих поцелуев, лежа рядом на кровати, Хансоль перебирал мягкие волосы младшего, а тот спокойно себе спал на его груди, ведь его Баку теперь будет все время рядом и переживать за сон больше нет причин.
Следующее утро началось как обычно. Тэн быстро погнал в ванну, где принял душ, переоделся в чистую одежду и спустился вниз на кухню, где уже были Хансоль, Юта и Теён. Соль спокойно стоял рядом с плитой спершись на стол, увидев его, мелкий побежал в его сторону и повис на нем. Хансоль немного растерялся, но все же подхватил тело, чтобы оно не упало. «О, вот это поворот. Красиво смотритесь. Наконец-то наш хён созрел и признался» - радовался Юта. «Признался в чем?» - спросил, все еще висящий на Соле, Тэн. «Да во всем. В том, что он Баку и в том, что он тебя любит.» - продолжал говорить японец, не обращая внимание на тормосящего его Теёна. «Стоп. Юта-хён, ты знал, что он дух? Это как понимать? Может, Теён, ты тоже знал об этом?» - начал пищать Тэн и ворочаться на руках у Хансоля, из-за чего упал на пол. Теён не знал, что ответить и просто кивнул. «Так не честно. Почему я последний об этом узнал?» - начал похныкивать Тэн. Хансоль спустился к нему на пол и приобнял за плечи, в этот момент ЮТеёны медленно ретировались с кухни, чтобы маленький, надутый и очень злой хомячок-Тэн их не заметил.
«Малыш, успокойся все же хорошо» - начал успокаивать тайца Соль. «Ничего не хорошо! Почему тебе нравлюсь я, а первыми о тебе узнают эти двое?» - истерил Тэн. «Ну, вообще-то обо мне еще Марк и Джонни знают…» - полушепотом сказал Хансоль в надежде что младший все же не услышит. Но нет, услышал. «Что?! Да как?.. Да почему?..» - истерика Тэна разгоралась в невиданной прогрессии. И Хансоль опять сделал это. Заткнул младшего поцелуем, ведь слова к мелкому вообще не доходят.
Интересно как придется успокаивать Тэна, когда он узнает о том, что ЮТеёны вовсе не люди, а инкубы, что полюбили друг друга? А что случится, когда он узнает, что заботливый Джонни и надоедливый Марк, которые выступают с ним на одной сцене - оборотни, очень милые, но все же оборотни? А что на счет огненного и водного дракона в виде МС-капла?

@темы: слэш, Ten, fanfic, фанфик, дух, мифы, Японія, Баку, HanSol, SMRookies, Хансоль, Тен

---

Tell me why you wait so long

Нехай тут теж буде)))
Короткі шротики, роздягалка, Тен, Хансоль)))

***
Все говорят, что сложно быть макне. А как жить если ты лже-макне? Что делать если у тебя характер мальчика-цветочка? Если тебе девятнадцать лет, а выглядишь на пятнадцать? Четырнадцать? Тринадцать?! Твой рост едва ли метр семьдесят и даже Марк (та ещё малявка-козявка) выше тебя? Смириться? Не вариант. Нужно с этим что-то делать. С такими мыслями Тэн приступил к своему преображению.
Спокойное утро в общежитии рукисов. Ну как спокойное. Все тихонько себе собираются и только Тэн носится как сранный веник. То он ищет свою бандану, то штаны, то вещи на тренировку, то телефон, то опять бандану. Между всем этим он успевает переодеться где-то семь раз. Не прошло и полчаса как Тен наконец-то собрался и явился людям.
Менеджер в шоке, Рукисы в шоке, Вселенная в шоке. «Вау!» послышалось с толпы, раззявивших рты, Рукисов. А «ваукать» действительно было на что.
Всеми любимый милашка Тэн стоит весь в чёрном: чёрные кожаные штаны, чёрная футболка, такая же кепка и дополняет образ темно подведенные глаза.
Картина поистине была шикарной, но времени оставалось не так много, потому менеджер, сперва растолкав зевак, начал выпихивать их наружу.
Вся группа была успешно погружена в бус и отправилась на репетицию.
Рукисы преспокойно направились в здание, а потом и в гримёрку чтобы переодеться. И все опять подвисли. На этот раз на моменте, когда Тэн переоделся. Если до этого все были в шоке от того как же круто выглядят ноги тайца в кожаных штанах, то сейчас все наслаждались видом ножек в шортиках. Коротких шортиках. Ну, оооочень коротких шортиках. Худые, подкачанные, с остренькими коленками, они выглядели просто божественно. В этот раз всех растолкал Хансоль. Ибо нечего слюнями течь на своих же друзей.

Сегодня главным делом было дочистить «Miss you». Как всегда, все начинается с разминки. Для кого-то это была разминка, а для кого-то пытка. А особенно для Юты и Хансоля, которые стояли позади Тэна. Казалось, что эти шорты на тайце и так облегали все, что могли. Но как позже оказалось — не все. Потому что, когда он нагнулся, вид, который открылся перед парнями был просто умоПодрочителен. Стараясь не обращать внимание на филейную часть тайца, парни продолжали разминаться.
Знаете, что такое весело? Это когда ты успел с облегчением вздохнуть, а потом оказывается, что все что было до этого — цветочки. Так и было с корейцем, ведь они перешли к чистке танца.
«Miss you» — хореография в которой есть столько секса, что сложно поверить. Хореография, которая заставляет сердца фанаток биться быстрее, а дыхание участиться. Она просто возбуждает и доводит до Гонконга.
Именно «возбудить» было главной целю для Рукисов старших и для этого они прикладывали большие усилия. В этом танце особенно выделялись Хансоль, Теён и Тэн. И если на Хансоля и Теёна было «мокро» смотреть, то третий ничего кроме «уняняня» не вызывал. Уж слишком сладким для этого танца он был.
Но сегодня с самого утра Тэн удивляет. То, что он сегодня сам не свой поняли все уже давно, но такого от него никто не ожидал. Особенно Хансоль.
Первые аккорды музыки, первые движения. Обычно в такие моменты Хансоль забывает о всем и просто танцует, как он умеет, как он любит. Но не в этот раз. Сейчас все его внимание обращено к Тэну, как и большинства участников. Ведь в то что они видели было сложно поверить. Лже-макне, няшка-милашка, «уняняня» группы сейчас выглядит как какое-то порочное создание, что пришло к людям с целю совратить их. И знаете, что? Будьте уверены у него это получится.
Ведь во время этого танца Тен успевает так глубоко дышать, что складывается чувство, будто его грудная клетка сейчас разорвётся. А еще он облизывает свои блядские губы остреньким язычком, чем заставляет их краснеть и влажно блестеть. Как от поцелуя. «Кстати, какие они на вкус?» -немножко не уместно думать о таком во время репетиции, да еще и про своего друга, но Хансоля это волновало меньше всего.
Что вытворяет этот малой? Он трогает себя во всех неприличных и очень неприличных местах и получает от этого удовольствие. Его шорты закатились еще выше и теперь больше походили на женские мини-шортики.
Хансоль себя уже морально готовил к моменту в танце где они танцуют в непосредственной близости. Вот они стоят все вместе и делают уже такие привычные движения руками, а вот он, Тэн и Юта отходят в правую сторону и начинают свою партию. И сейчас Хансоль должен наклонится к тайцу и очертить руками его лицо. Он подходит еще ближе и поворачивается к малому, и встречается с надменным, вызывающим, возбуждающим взглядом. Хан понимает, что эти глаза — это просто омут, который затягивает все глубже и глубже. С него не выбраться. Последней каплей становится неожиданное действие Тэна. Он легонько проходится языком по руке, что скользит по его лицу.
А Соль, знаете ли, не железный. Он хватает Тена за руку и тащит его в гримёрку. Он быстро закрывает ее на ключ и поворачивается к тайцу. Столько похоти во взгляде Хансоль давно не видел, поэтому недолго думая он прижимает Тэна к стене и затягивает в поцелуй. Сперва без особого нажима, давая возможность оттолкнуть, уйти. Но когда Тэн сам обнимает его за шею и прижимается ближе, корейцу просто отключает тормоза. Он углубляет поцелуй, делает его мокрым, пошлым, несдержанным, страстным.
Хансоль перемещает свои руки на талию тайцу, а потом и вовсе на его попу, сильно сжимая ее в своих руках. Тэн не может удержаться и стонет прямо в поцелуй. Кровь закипает, пульс бьет в висках. Хочется большего.
Футболки летят подальше от их владельцев, а руки начинают двигаться все смелее и смелее.
Хансоль резко впечатывает Тэна лицом в стену и прижимается своим пахом к бедрам тайца. Он плавно толкается в все еще прикрытую тканью попу. Младший же в ответ на это прогибается еще сильнее в спине, оттопыривая попку. Их начинает уже потряхивать от желания.
Хансоль быстро спускает шортики вместе с нижним бельём. И перед его взглядом постает поистине прекрасная картина. Маленькие упругие половинки, которые так и тянут к себе. Кореец не сдерживает себя и несильно шлёпает по одной из них. После этого поочерёдно их целуя.
Услышав еще один несдержанный стон Тэна, Хансоль развязывает шнуровку на своих спортивных штанах и пристраивается поудобней сзади малого.
Сплюнув на ладонь, и правевши ею по своему члену, Хан начал медленно вводить член в тайца. Первые глухие стоны и влажные шлепки, первые смазанные поцелуи и первые засосы. Хансоль никогда не мог себе даже представить, что он будет трахать своего друга во время репетиции в гримерке.
Последние секунды и их накрывает сильнейшей волной оргазма. Соль разворачивает Тэна к себе лицом и что он видит? Обычную милейшую улыбку тайца, которая так ему идет.
Спрашивать, что это было, зачем это было нет смысла. Они приводят себя в порядок, помогая друг другу, и возвращаются в зал. Их встречают удивленные лица других участников, что точно хотят спросить об этой ситуации. Но никто ничего не говорит ведь все и так ясно, а даже если бы спросили, то никто бы им ничего не рассказал.
Закончив репетицию, они отправились назад в общежитие. Там все быстренько приняв душ разбежались по своим комнатам.
На следующие утро все повторяется. Все преспокойно собираются и только Тэна носит по всей общаге. Хотя носит недолго, ведь его перехватывают большие и теплые руки Хансоля поперек талии и придвигают к себе. Он шепчет успокаивающие слова младшему на ушко и ведет в комнату помогать собираться.
На этот раз Тэн является людям через 10 минут. Одет как всегда, с улыбкой как всегда, без макияжа, все как было. Хотя нет, кое-что все же изменилось. Он стоит за ручку с Хансолем и мило жмется к боку старшего.
«Это изменение на один день стоило того» подумал таец и потопал за своим парнем в бус.

@темы: слэш, Ten, фанфик, k-pop, HanSol, SMRookies, HanTen, slash

---

Гик:)

Дайрік... Ще одна штука, де я зареєструвалась завдяки Сакурі (першою була інста)))
Зараз акі лох сиджу і тикаю на кнопочки і дивлюсь що з того виходить (таким методом тикання я вийшла з попереднього аку від якого забула пароль)))
Якщо інсту я створювала для Кокса, то дайрік для #кулсторізфорбек)))
Першим постом на інсті був котєйко, але так вийшло, що мене там всетаки більше є, тому тут я теж почну з Кокса, а далі побачу))) я цей пост мутила хвилин з 20 поки зрозуміла як вставити фоточку, щоб було красіво))

@темы: гик, котик, cat, kawaii, ляляля, photo, надіюсь можна, перший пост, тут можна валити ацьку кількість тем акі тегів, я це зробила, Кокс